26.05.2022. (урок 35)
Тема: Зустрілися стилі у мистецтві.Віртуально подорож до музею світу.
19.05.2022. (урок 34)
Тема: Зустрілися стилі у мистецтві.
12.05.2022. (урок 33)
Тема: Романтизм та реалізм у мистецтві.
05.05.2022. (урок 32)
Тема: Українське мистецтво.
21.04.2022. (урок 31)
Тема: Стиль реалізму. Продовження.
21.04.2022. (урок 31)
Тема: Стиль реалізму.
14.04.2022. (урок 30)
Тема: Стиль романтизму в музиці.
07.04.2022. (урок 29)
Тема: Стиль романтизму в музиці.
31.03.2022. (урок 28)
24.03.2022. (урок 27)
Наприкінці XVIII століття в Німеччині, Великій Британії та Франції виник новий ідейний рух у літературі й мистецтві — романтизм. Згодом він поширився в Російській імперії, Польщі й Австрії, а з середини XIX століття охопив інші країни Європи, Північної та Південної Америки.
Назва течії «романтизм» виникла від співзвучних слів різних мов: romantisme (Франція), romance (Іспанія), romantic (Англія). Характерними ознаками романтизму є відмова від суворої нормативності в художній творчості, заперечення раціоналізму, що панував у добу Просвітництва, акцент на почуттях та внутрішніх переживаннях людини; увага до особистості, її індивідуальних рис; неприйняття буденності й звеличення «життя духу», наявність провідних мотивів самотності, світової скорботи (національної туги) та романтичного бунту, нескореності; історизм творів і захоплення фольклором.
Романтизм (фр. romantisme) — напрям у європейській літературі й мистецтві, який виник наприкінці XVIII — на початку XIX ст. Його представники боролися проти канонів класицизму, висували на перший план інтереси особи та її почуття і використовували у своїй творчості історичні та народно-поетичні теми.
Філософську базу романтизму заклав німецький філософ Фрідріх Шеллінг. Романтизм призвів до формування романтичного світогляду та романтичного стилю в усіх видах мистецтва, надав митцям можливості для прояву творчості, став поштовхом для розвитку історичної та філологічної наук, звільнив літературу від обов’язкових правил трьох єдностей і зумовив виникнення нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.
ЕТАПИ РОЗВИТКУ СТИЛЮ РОМАНТИЗМ:
Характерні риси стилю романтизм:
- синтез видів та жанрів мистецтва;
- відмова від суворих норм і правил у художній творчості;
- створення передумов для прояву індивідуальності, втілення ідеалу митця;
- тяжіння до символіки, демонстративної умовності форми;
- центр художньої системи — особистість, головний конфлікт — особистості й суспільства;
- захоплення фольклором та історизмом.
АРХІТЕКТУРА
В архітектурі романтизм не виробив единого стилю, а представляв собою сукупність «романтичних» рис і появу нових напрямів архітектури: в Британії — це неоготика, в інших країнах — романтичний історизм, неогрецький, неовізантійський та інші напрями.
Нові архітектурні напрями
Історизм — архітектурний напрям, заснований на змішуванні елементів раніше домінуючих архітектурних стилів, що виник наприкінці XIX століття.
І. Штейндль. Будинок Парламенту Угорщини. 1885-1904 рр. Будапешт
Неоготика, або псевдоготика — напрям в архітектурі, що характеризується поєднанням елементів готики зі строгими композиціями класицистичного будівельного мистецтва. Виник на новому етапі розвитку архітектури кінця XVIII — середини XIX ст. і є складовою частиною так званих історичних стилів.
Т. Фуллер, Ч. Джонс. Комплекс будівель Парламенту в Оттаві. II пол. XIX ст. Канада
А. Лангер. Маріацький костел (церква Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії). 1861-1870 рр. Катовіце, Польща
Й.Д. Магінніс. Бостонський коледж. Поч. ХХ ст. США
К. Кліфельд. Бібліотека Академії наук. 1902-1904 рр. Гданськ, Польща
Неовізантійський напрям — архітектурний напрям, для якого була характерна орієнтація на візантійське мистецтво VI—VIII століть. Найчастіше використовувався для зведення культових і громадських будівель. Зародився у 1840-х роках у Західній Європі та досяг свого піку в останній чверті ХІХ-го століття в Російській імперії.
Храм Св. Олександра Невського, кафедральний собор патріарха Болгарської православної церкви, зведений у неовізантійському стилі за проектом учня італійських архітекторів Олександра Померанцева. Храм розташований у центрі Софії на площі Олександра Невського і є своєрідною візитівкою столиці Болгарії. Фасад собору облицьований білим каменем, вхідні двері зроблені з дуба, а куполи — позолочені.
О. Померанцев. Храм-пам’ятник Св. Олександра Невського. 1882-1912 рр. Софія, Болгарія
Розгляньте зображення собору, спорудженого в неовізантійському стилі. Порівняйте архітектуру цього храму з візантійськими культовими спорудами.
В. Косяков. Морський Нікольський собор. 1903-1913 рр. Кронштадт, Росія
Типи новітніх споруд
Поява нових будівельних матеріалів та винайдення ефективних способів з’єднання металевих конструкцій (Англія, Франція) сприяли виникненню складних архітектурних форм, силуетів та композицій, основою для яких стала готика.
Довжина першого чавунного моста, зведеного в Англії 1779 р. через річку Северн, становила лише 30 м, а вже наприкінці століття з’явилися мости завдовжки понад 70 м. Чавун почали використовувати і під час будівництва каркасів для споруд, а у 80-х роках XVIII ст. досить поширеними стали чавунні конструкції соборів.
Т.Ф. Прітчард. Залізний, або Чавунний міст. 1775-1779 рр. Великобританія
У садово-парковій архітектурі часів романтизму домінують штучні водойми і водоспади. Будівлі оточують альтанки, арки, стилізовані під старовину веж із перевагою пастельних тонів.
В інтер’єрах увагу приділяють фольклорним формам і природним матеріалам — дикому каменю, необтесаному дереву тощо.
СКУЛЬПТУРА
Для скульптури доби романтизму характерними є пошуки нових засобів виразності, емоційна напруженість композицій. Найбільш сприятливі умови для розвитку пластичного мистецтва склалися у Франції. Поштовхом для цього стала кампанія з будівництва тріумфальних і суспільно значущих громадських споруд, бурхливий розвиток торгівлі попри війни та революції, практика всесвітніх виставок, на які зважилась буржуазія, переконана у власній могутності. Так, скульптор Ежен Гійом у 1867 році виконав замовлення на сім погрудь Наполеона Бонапарта в різні періоди його життя — від юності до поразки в політичній кар’єрі.
Скульптура Франції XIX ст. розвивалася під сильним цензурним і політичним тиском. Наприкінці XVIII ст. особливою популярністю користувався майстер скульптурного портрета Жан-Антуан Гудон, який працював на замовлення вищих сановників, деяких діячів революції та нової військової аристократії Наполеона І.
На початку XIX ст. у скульптурі утвердився наполеонівський ампір — пафосний, офіційний і доволі символічний стиль, у якому творили Антуан-Дені Шоде, П’єр Картельє, Жозеф Шинар. Митці отримували замовлення на оздоблення тріумфальних арок, виготовлення бюстів військових і державних діячів та численних офіційних портретів диктатора Наполеона.
Характерні риси скульптури романтизму: емоційна напруженість, патетичність, громадянська спрямованість, реалістичність зображень у поєднанні з глибоким символізмом.
Різновиди скульптури: бюст, статуя (пам’ятник), рельєфи (барельєф, контррельєф), скульптурне оздоблення будівель.
А.Д. Шоде. «Наполеон-законодавець». Поч. XIX ст.
Ж. Шинар. «Карабінер». 1806-1808 рр.
А.Д. Шоде. «Гомер». 1806 р.
Ф. Рюд. «Жанна д’Арк». 1852 р.
Знаменита скульптурна група «Марсельєза» Франсуа Рюда стала як головним твором самого митця, так і визначним зразком французької монументальної пластики XIX століття. Скульптор зобразив драматичну сцену героїчного пориву всього народу Франції, що піднявся на захист своєї країни і здобутків революції.
Ф. Рюд. «Марсельєза». 1833-1836 рр.
Фронтон знаменитого Пантеону в Парижі прикрашений скульптурною групою, в центрі якої — алегорія Батьківщини. Вона увінчує видатних людей лавровими вінцями, які їй простягає Свобода, а Історія записує їхні імена. Напис на фронтоні гласить: «Славетним людям — вдячна Батьківщина».
Д. д’Анже. «Скульптурна група для фронтону Пантеона». 1837 р. Париж
Розгляньте скульптурні портрети доби романтизму. Твори якого стилю вони вам нагадують? Поясніть, чому.
Ф.-Ж. Бозіо. «Король Франції Карл X». 1825 р. Мармур
Ж. Шинар. «Мадам Рекам’є». 1801-1802 рр. Мармур
Ж.-Б. Дебе. «Барон Антуан-Жан Гро». 1855 р. Мармур
У другій половині XVIII — першій половині XIX ст. зародилася академічна школа російської скульптури, представлена плеядою видатних майстрів. Патріотичний пафос, велич і класична ясність образів — ось характерні риси творчості Ф. Шубіна, І. Мартоса, С. Піменова та інших.
Російський скульптор П. Клодт став відомим завдяки своїм композиціям із зображенням коней.
П. Клодт та ін. Нарвські тріумфальні ворота. 1833 р. Санкт-Петербург, Росія
П. Клодт. Четверта композиція із серії «Приборкувачі коней». 1841 р. Санкт-Петербург, Росія
- Назвіть визначальні риси стилю романтизм у мистецтві.
- Які напрями архітектури романтизму інтегрували у собі засоби виразності інших століть?
- Розкажіть про свої враження від архітектури неоготики, неовізантійського напряму та романтичного історизму.
- У чому проявилась новизна архітектури даного стилю?
- Назвіть характерні особливості скульптури романтизму.
- Які шедеври стилю в архітектурі та скульптурі вам запам’яталися найбільше і чому?
Поповніть своє електронне портфоліо ілюстраціями шедеврів архітектури та скульптури епохи романтизму.
За бажанням створіть ескіз будівлі в стилі романтизм, яка вас найбільше вразила. Техніка виконання — олівець.
17.03.2022. (урок 26)
В архітектурі України тенденції класицизму проявились у 70-х рр. XVIII ст. Спорудам того часу притаманні світлі барви, стримані й чіткі архітектурні форми, відсутність пишного оздоблення. Основними ознаками нової архітектури були імпозантність та урочистість. Яскравими взірцями стилю класицизм на українських землях є храми (Спасо-Преображенський собор у Новгороді-Сіверському, дзвіниця Успенського собору в Харкові), палаци козацької старшини (палаци К. Розумовського в Батурині, Яготині, Глухові; палац графа Завадовського в Ляличах; палац і церква Кочубеїв у Диканьці), будівля Київського університету. На початку XIX ст. поширився стиль ампір, характерний для Контрактового дому в Києві, театру в Одесі, Собору Різдва на Подолі. У класицистичному стилі побудована церква Миколи Набережного на Подолі та ротонда фонтана «Самсон» у Києві, багато будівель Львова, Чернівців, інших українських міст.
А. Захаров. Спасо-Преображенський кафедральний собор. 1830-1835 рр. Дніпро
Д. Ботані. Костел Св. Іоанна Хрестителя. 1796-1812 рр. Біла Церква
М. Львов. Миколаївська церква в с. Диканька. 1794-1797 рр. Полтавська обл.
Дж. Фраполлі. Преображенський собор. 1833-1879 рр. Біла Церква
ПАМ’ЯТКИ СКУЛЬПТУРИ
Пластичне мистецтво класицизму в Україні представлене переважно творами монументальної та монументально-декоративної скульптури. Прикладами є пам’ятник Рішельє в Одесі та надгробок К. Розумовському в Батурині, виконані Іваном Мартосом. І. Мартос належить до когорти кращих скульпторів у світовій культурі; його по праву вважають засновником стилю класицизм у цьому виді мистецтва на українських теренах.
У Львові класицистичні зразки представлені надгробками Личаківського цвинтаря (роботи Б. Торвальдсена, А. Шімзера та ін.). Автором статуй, що прикрашають чотири фонтани на площі Ринок, є австрієць Г. Вітвер.
І. Мартос. Пам’ятник А. де Рішельє. 1827-1828 рр. Бронза. Одеса
А. Шімзер. Пам’ятник на могилі М.К. Шодуар. 1821-1822 рр. Пісковик. Личаківський цвинтар, Львів.
Г. Вітвер. Чотири фонтани на пл. Ринок. Бл. 1810-1814 рр. Вапняк. Львів
М. Микешин. Пам’ятник Богдану Хмельницькому. 1879-1888 рр. Бронза. Київ
Пам’ятник Богдану Хмельницькому — найвідоміший пам’ятник Києва, своєрідна візитівка міста. Скульптура є символом мужності полководця, який неначе зупиняє стрімкий рух, аби вказати народові, що зібрався на площі, на північний схід (саме на Софійському майдані в 1648 році кияни зустрічали Хмельницького та козацькі полки після перемоги під Пилявцями). У владному приборканні коня, рішуче піднесеній правій руці з булавою, зверненому до народу обличчі відчувається незламна воля сильної особистості.
ШЕДЕВРИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
Основні принципи і здобутки класицизму відобразилися на вітчизняній музиці, яка, будучи українською за своїм духом, служила інтересам Російської імперії. Серед найяскравіших композиторів цієї епохи — Максим Березовський, Артем Ведель і Дмитро Бортнянський, які створили й розвинули новий жанр духовного хорового циклічного концерту.
Прослухайте твір А. Веделя «Богородице Діво, радуйся». Спробуйте дослідити, як у творі поєднано риси української та візантійської культур, узявши до уваги, що давньоруський церковний спів бере початок з візантійської та південнослов’янської співочої традиції.
Розгляньте ілюстрації під звучання твору Д. Бортнянського «Херувимська пісня № 7». Спробуйте об’єднати ці три види мистецтва у своїй розповіді про досягнення стилю класицизм в Україні.
Л. Долинський. Святий Миколай. Ікона. 1815 р.
А. Меленський. Собор Різдва Христового на Подолі. 1809-1814 рр. Київ
Пригадайте, які особливості притаманні мистецьким стилям бароко, рококо та класицизм в архітектурі, музиці й живописі. Виконайте завдання та оцініть свій рівень знань.
Розгляньте ілюстрації та визначте стиль кожної із зображених архітектурних споруд.
За наведеними характеристиками досягнень музичного мистецтва спробуйте визначити назви стилів.
- 1. Активний розвиток жанрів опери, ораторії, кантати, концерту, сюїти, сонати та ін., перехід від поліфонічного багатоголосся до гомофонно-гармонічного складу, розквіт мистецтва імпровізації.
- 2. Поява перших публічних концертів, чітко визначена форма сонати, сонатно-симфонічні цикли, новий тип опери, виникнення жанру струнного квартету.
- 3. Характерними є камерні інструментальні жанри, танцювальна і вокальна музика, п’єси-мініатюри для клавесина, збагачені мелізмами.
Розгляньте репродукції картин видатних живописців. З’ясуйте, до якого стилю належить кожен твір. Назвіть авторів картин та визначте жанри живопису.
- Назвіть характерні риси класицизму в українській культурі.
- Якими видами скульптури представлений стиль класицизм в Україні?
- Порівняйте риси європейського та українського мистецтва цієї доби.
- Назвіть імена видатних митців, які творили на українських землях у стилі класицизм.
*******
22.04.2021 (урок 30)
Тема: Вишивання декоративного рушника.
Продовжуемо роботу над вишивкою декоративного рушника.
15.04.2021 ( урок 29)
Тема: Добір матеріалів та інтрументів . Підбір орнаменту для вишивки.
1. Що називають вишиванням?
Вишивання-вид декоративно-ужиткового мистецтва, техніка прикрашання виробу
ручними або машинними швами.
2. Що таке орнамент?(візерунок
або узор, побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів,
стилізованих тваринних чи рослинних мотивів).
3.Що таке рапорт орнаменту?(найменша
частина орнаменту, яка ритмічно повторюється)
4.Що таке стилізація?(це
Спрощення, творча переробка форм реального світу з художнім узагальненням)
5.Що таке ескіз візерунка?(це
малюнок,виконаний від руки, з дотриманням на око пропорцій між частинами
предмета)
6. Які є техніки вишивання?(Лічильні
і вільні)
7. Які шви належать до
лічильних технік?(Хрестик, штапівка, лиштва,мережки)
8. Як виконують лічильні
шви?(за точним розрахунком ниток на тканині)
Що вам відомо про вишивки ? А якщо повернутись на багато віків
назад у минуле, то, на вашу думку, що спонукало людей взяти голку в руки і
почати вишивати?
З цього приводу складено дуже багато легенд і я розповім одну з них.У дивовижно красивому місці, у
маленькій хатинці жила чарівна україночка Василинка. Ця тендітна добра дівчинка
була зачарована красою навіть маленької пелюстки від квітки, різнокольорових
пір’їнок дивовижних пташок. Одного сонячного, весняного ранку дівчина,
оглянувши всю красу, що навколо, відчула дивовижне піднесення: “О,якби я хотіла
ці квіти, оці пташечки, оцю красу природи побачити на своєму одязі.” І вирішила
Василинка оздобити свою лляну сорочку, яку зшила їй бабуся. Взяла вона лляні
нитки пофарбувала у жовтий колір в цибулинні, з калинових ягід –у червоний
колір, з березових бруньок – у зелений,
а з волошок – у блакитний. І вишила вона на безкінечній лінії блакитного неба –
жовте сонечко, промені якого ніжно торкалися кетягів червоної калини. І коли
Василинка вишивала, вона мріяла лише про одне – уберегти своїх рідних від
всього злого, що є на землі. Бо вона бажала їм синього чистого неба, жовтого теплого
сонця, гарячої, як червона калина – любові. Саме тому вишивки на сорочках і
рушниках стали для українського народу оберегами!
Обереги для українського
народу – це магічні засоби боротьби з ворожою, переважно з “нечистою силою”,
охорона перед злом та поклик зберігати все духовне добро. Кожна господиня бажала оздобити свою оселю
своїми неповторними рушниками, серветками,
скатертинами
-визначення
об’єкта праці (рушник), обгрунтування вибору;
-добір
тканини полотняного переплетення(бавовна чи льон), нитки для
виготовлення та оздоблення вибраного об’єкта праці. За потреби продекатируй
тканину. Перевір нитки на стійкість фарбування.
-визначення розміру майбутнього виробу(30см*40см); Підрівняти
тканину, намітити ширину і довжину - витягнути крайню нитку і по її сліду
вирізати зайву тканину(по всім чотирьом сторонам до суцільної нитки.)
-визначення способу обробки країв виробу(обробка торочками,
закріпленими швом «мережка одинарний прутик»);
-розмічання місця мережки та місця припусків на шов для інших
сторін рушника (шовом «у підгин з закритим зрізом» закріпленого ручним швом
«козлик»);
- обрати вид орнаменту (рослинний, рослинно-геометричний,
зооморфний, геометричний;
-визначення місця для вишивання візерунків та оздоблювальних
лічильних швів;
-розробка узору для вишивання, визначення техніки виконання (швом
«косий хрестик»);
-добір кольорової гами; використовувати не більше 3-4 кольорів;
-в залежності від товщини ниток переплетення в тканині треба обрати
кількість ниток муліне для вишивання серветки;
-визначення строку виконання(годин)
вишитого виробу;
-під час вишивання використовуй потрібну техніку виконання.
- остаточно оброби виріб: прання, прасування, виведення плям.
-проконтролюй та оціни виготовлену вишивку;
-підготуйся до презентації виробу, оздобленого вишивкою.
Учні записують план у зошит.
Добре поєднуються в композиціях такі кольори:
Червоний
– із чорним, жовтим, сірим, коричневим, бежевим, жовтогарячим, синім, білим;
Синій – із сірим,
блакитним, бежевим, коричневим, жовтим, рожевим, золотавим;
Жовтий – з коричневим,
чорним, червоним, жовтогарячим, сірим, блакитним, синім, фіолетовим;
Зелений – з
темно-жовтим, лимонним, салатним, сірим, жовтим, жовтогарячим, коричневим,
чорним, кремовим.
2.
Хрестикові шви.
Техніка вишивання «хрестиком» — одна з найдавніших і найулюбленіших
у народних вишивках. Ним вишивали переважно сорочки, рушники. Зараз цей шов
дуже поширений в оздобленні скатертин, диванних подушок, килимів, сумок, панно,
серветок. У різних регіонах України ця техніка має свої особливості колірної
гами, композиції розміщення на виробах. Так на Слобожанщині хрестики вишивали
червоними та чорними нитками або червоними та синіми. На Заході України вишивки
хрестиком багатоколірні — чорними нитками в поєднанні із зеленими, коричневими,
вишневими, помаранчевими. Хрестиком краще за все вишивати по канві, можна також
по рахунку ниток на тканинах полотняного переплетення, по витягнутих уздовж і
впоперек нитках так, щоб утворилися квадрати.
Починають освоювати цю техніку з найпростіших узорів, поступово
переходять до складних, багатоколірних. Технологія
виконання.
Шов виконують зліва направо. Краса цих швів залежить від точності
та порядку накладання стібків: верхні стібки мають перетинати нижні в одному
напрямі, мати однакову довжину, довжина стібків і товщина нитки повинні бути
такими, щоб не було видно тканини. Різновидів хрестикових швів безліч, а ми
будемо сьогодні знайомитися лише з деякими з них.
ШОВ «КОСИЙ
ХРЕСТИК» в два ходи:
Цей шов однобічний, утворюється з двох діагонально перехрещених
стібків. Виконують його за два прийоми:
• в горизонтальному;
• вертикальному;
• діагональному напрямах.
08.04.2021 ( урок 28)
Тема : Декоративний рушник. Види. Графічне зображення
Легенда: «Український
рушник»
Viktoria Podkopaeva,
[18.12.20 00:12]
Було це дуже давно, коли
зродилися кришталеві сльози-намистинки, що росою в народі звуться, коли пташки
до сонечка літали та щоранку тією росою вмивалися.
Жила тоді в одному селі
мати і мала вона трьох красенів-синів. Працьовиті були вони і люди їх поважали.
Одного лише хлопці не вміли — вишивати як їх ненька. Сядуть біля неї, коли з
усім упораються, та й кажуть:
— Ви, матусенько, шийте
та вишивайте, та пісню співайте, а ми подивимось, як народжується у ваших руках
квіти та птахи.
Горнулася мати до синів і
такі мудрі слова їм говорила:
— Долю я вам кожному
вишию, а пам’ять про себе в рушниках залишу, то ж бережіть їх.
Багато вишила мати за
своє життя рушників і всі між синами розділила. Даруючи, навчала:
— Сини мої, мої голуби!
Пам’ятайте навік прохання своєї неньки. Куди б не їхали, куди б не йшли, а
рушник в дорогу беріть. Хліб у нього загортайте та людей пригощайте. Хліб на
рушнику життя величає, здоров’я береже.
Та життя людини, як
дитина, швидко минає. Померла старенька, мати. Осиротіли сини. Поховали свою
неньку, а на могилі рушник білий прослали, щоб вітер порох на неї не трусив.
Правду кажуть чи ні, та
чутка про те диво й понині ходить. Переповідають, що на тому рушникові квіти
через три дні розцвіли. Хто вишив їх, ніхто не знає. Лише вітер про те
розповідає і просить вишити рушник на згадку.
Питання
до класу: Як ви вважаєте чи зберегли ми цю традицію?
Вишивка — це вид народного декоративного мистецтва або
орнаментальне або сюжетне зображення на певних предметах (тканині, шкірі,
рушниках, одязі, наволочках та ін..), яке виконане різними ручними або
машинними швами. В Україні вишивання було дуже поширеною ручною працею жінок і,
зокрема, дівчат.
Українські вишивки дуже різноманітні і гармонійні за поєднанням кольорів.
Колір у народній вишивці має символічне значення.Традиційними українській
вишивці є червоний, чорний та білий кольори. Рідше зустрічається синій, зелений
та жовтий.
Червоний колір – це колір життя, сонця, здоров’я, крові. Тому
він і переважає у народних вишивках. Чорний
в противагу червоному нагадує про сум, горе, смерть. Хоча однозначного
тлумачення символіки кольору в народній вишивці немає. Адже і святкові вироби
часто вишивали в різних місцевостях чорними нитками.
Вишивки Тернопільської області відзначаються
густим, темним, аж до чорного, колоритом. Виконані вовняними нитками, густі без
пробілів, орнаменти суцільно вкривають рукави жіночих сорочок.
Сорочки на Полтавщині вишивали головним чином
білими нитками, дуже рідко червоними ти сірими. Полтавські рушники вишивали
червоними нитками і зображали на них Світове дерево або Дерево життя. Воно символізує людський рід, усе живе на землі. У
вишиванках зображення дерева замінює фігуру жінки-матері – берегині людського
роду.
Вишивки Київщини виділяються дрібними
орнаментальними мотивами. Вони найчастіше червоного кольору з графічним
окресленням малюнка чорним.
Вишивки Полісся (Рівненська та Волинська обл.)
прості та чіткі, складаються з повторення поодиноких або вписаних одне в одне
різноманітних ромбів, зірок, ламаних ліній.
Багато і щедро вишивали
на Буковині. Яскраво і різноманітно
прикрашали рукави святкових сорочок. Вишивали різнокольоровими нитками.
Вишивки Закарпаття характеризуються
різноманітністю візерунків, багатством кольорових сполук, здебільшого червоного
з жовтим та зеленим. Два або три відтінки жовтого кольору прояснюють вишивку і
надають їй золотавого відблиску. Типовим є густе заливання тла, коли велика
кількість дрібних елементів заповнює площину.
Геометричний малюнок
Переплітається зі слов'янською міфологією.
·
Ромб - символ родючості.
Він сприяє множенню роду і поліпшенню добробуту сім'ї. Наші пращури вишивали
ромбовидні візерунки на весільних рушниках та одязі: ромби ділили на чотири
частини косим хрестом. У кожній частині по центру ставили крапку, що уособлює
насіння.
·
Квадрат
символізує досконалість, гармонію і порядок.
·
Спіраль включає в
себе два символу - воду і плинність часу, його циклічність.
·
Трикутник
уособлює Святу Трійцю і є найсильнішою християнської захистом.
·
Сварги (за формою
нагадують половину вісімки) - знак досконалості. Символізують силу духу.
·
Коловрат - знак
вічної перемоги світла над темрявою, життя над смертю.
·
Восьмикутний
зірка ( «ружа», по-закарпатськи) символізує возз'єднання чоловічого і жіночого
начал. У людей, які носять цей символ, сильно розвинена інтуїція.
·
Хрести володіють
потужною захистом від злих духів і привносять гармонію у всіх починаннях.
Рослинний орнамент
Квіти, гілки та листя відображають чистоту і процвітання роду. Тому весільний
наряд вишивають квітами. Вони означають постійне оновлення і нескінченність.
·
Калина - символ
відродження. Червоні ягоди відображають безсмертя роду і довголіття сім'ї.
Дівчині вона дає красу.
·
Соняшники -
символ сонця, яке обдаровує носія теплом, добром і благами.
·
Ромашка - знак
любові і юності.
·
Вишивка «маки» - має
неоднозначний зміст. Мак захищає від зла і сприяє здійсненню бажань. Він же -
символ пам'яті, сирітства та вдівства.
Маки на рушнику сприяють виконанню бажань
·
Лілія - ??символ чистоти,
її бутон створює композицію безперервного життя.
·
Роза знаменує
любов і милосердя. Візерунки з троянд означають нескінченне рух і вічне
відродження.
01.04.2021 ( урок 27)
Для того, щоб
готові вироби були більш привабливими, використовують різні види оздоблень. Окрім уже відомих вам варіантів
оздоблення виробів тасьмою, мереживом, ґудзиками, бісером тощо, досить часто
використовують в’язані елементи: квіти , шнури, а також бахрому, помпони,
китиці.
1) Види оздоблення в’язаних виробів.
Вишивка (нитки, лелітки ,бісер, стрічками).
Прикраси (тасьма, аплікація, мереживо, гудзики).
В’язані елементи (шнур, спіралі, китиці, помпони, бахрома, квіти)
2)Чинники добору оздоблення в’язаних виробів:
·
якість пряжі;
·
форма і розмір;
·
кольорова гама;
·
візерунок в’язання;
·
призначення.
3) Оздоблення в’язаних виробів
Помпон (французьке походження – pompe - "пишність") - прикраса з
ниток у вигляді кулі.
Помпон дуже
популярний спосіб оздоблення в’язаних виробів. Їх
можна побачити на шарфах, шапках, рукавицях, сумках. З помпонів роблять також килимки, іграшки, прикраси.
Це цікаво
Уперше помпони з'явилися на шапках
французьких моряків у XVIII столітті: тоді використовували білі помпони на
червоних шапках. Їх почали пришивати через необхідність. Корабельні приміщення
раніше були дуже маленькими, з низькими стелями. Працівники флоту нерідко
стукалися головами об стелю, і помпон мав оберігати голову від удару.
Бахрома або
торочки(мереживо) – тасьма з нитками, що висять з одного боку, м’якими волокнами, шнурками або будь –
якими іншими підвісками. Можна прикрасити майже будь - який виріб – від шарфа до сумочки й светра.
Це цікаво
Фрагменти бахроми є й на жіночому одязі в похованнях давніх слов’ян, датованих XI – XII ст.
Китиця – прикраса у вигляді жмутка
ниток, шнурків, зв’язаних з одного кінця докупи. Використовується для оздоблення головних уборів, суконь, поясів.
Це цікаво
Китиці тривалий час використовували для оздоблення шарфів у армії. Такі шарфи були прикметною деталлю офіцерського одягу. Потім їх почали носити як паски.
Правила безпечної праці
Під час в’язання сидіти прямо, не напружуючись і не сутулячись;спиною опиратися на спинку стільця.
2. В’язання тримати на відстані 30–35 см від очей
.3. Забезпечити достатнє освітлення робочого місця; світло має падатизліва.
4. Гачком працювати обережно, не розмахувати ним у повітрі і непідносити близько до обличчя.
5. Лікті під час роботи тримати опущеними.
6. Клубок ниток розмістити внизу у кошику чи коробці так, щоб ниткалегко розмотувалася з клубка.7. Після закінчення роботи гачок заховати у шкатулку.
18.03.2021 ( урок 26)
Трудове навчання
8 клас
Тема уроку. Виготовлення вя'занного виробу
На сьогоднішньому уроці ви дізнаєтеся про ще один вид декоративно-
ужиткового мистецтва – в’язання гачком. У наш час воно дуже поширене.
За допомогою цієї простої техніки можна виготовити модний одяг, а також
декоративні вироби (серветки, скатертини, гардини, шалі тощо). Цікавими і
своєрідними є дитячі іграшки, в’язані гачком із яскравої чи пухнастої пряжі.
Тому в’язання гачком залишається модним та популярним і нині. Тож
вирушаймо в країну нових знань!
На сьогоднішньому уроці ви дізнаєтеся про ще один
вид декоративно-ужиткового мистецтва – в’язання гачком. У наш час вонодуже поширене.За допомогою цієї простої техніки можна виготовити модний одяг, а такождекоративні вироби (серветки, скатертини, гардини, шалі тощо). Цікавими ісвоєрідними є дитячі іграшки, в’язані гачком із яскравої чи пухнастої пряжі.Тому в’язання гачком залишається модним та популярним і сьогодні.
В’язання гачком - вид рукоділля.(В'язання — процес виготовлення виробів (зазвичай елементів одягу) збезперервних ниток шляхом згинання їх у петлі й з'єднання петель одна зодною за допомогою нескладних інструментів вручну (в'язальний гачок ,спиці, голка) або на спеціальній машині (механічне в'язання).(Плетіння - ремесло з виготовлення господарсько-побутових та художніхвиробів з різноманітної еластичної сировини. В Україні має багаті й давнітрадиції, особливо на Поліссі.)
В’язати можна як спицями, так і гачком. Для цього використовуютьрізноманітні нитки.Зараз ми детальніше познайомимося з будовою гачка тайого розмірами.Гачок — це в’язальний інструмент, який складається з ручки, стержня іголівки з борідкою (слайд 5 )Виготовляють гачки із різних матеріалів — металу, пластмаси, деревини.Розрізняють гачки короткі (12–15 см) і довгі (35–45 см). Гачки виготовляють різніза товщиною. Залежно від товщини вони мають номери від 1 до 6. Номер гачка— це діаметр його голівки в міліметрах. Наприклад, гачок No2 має діаметрголівки 2 мм.Товщину гачка добирають відповідно до товщини нитки, із якої в’яжутьвиріб. Чим товща нитка, тим товщий треба брати гачок. Нитка повинна бути упівтора рази товща від товщини гачка в місці заглиблення біля борідки гачка.Найкраще перевірити відповідність гачка пров’язуванням петель. Гачокповинен легко і повністю захоплювати нитку і при цьому не розділяти її наволокна. Нитка під час в’язання не повинна зіскакувати з гачка. Купуючи гачок,особливу увагу слід звертати на якість голівки. Занадто гостра будепроколювати палець. Тупою незручно виводити гачок у петлю.Для в’язання виробів гачком використовують різні нитки: бавовняні, льняні,вовняні, шовкові, синтетичні. (слайд 5 ) Нитки добирають залежно відпризначення виробу та узору в’язання. Товстими вовняними нитками можнав’язати шапочки, шарфи, шкарпетки, диванні подушки, верхній одяг. Длясерветок, комірців, занавісок використовують тонкі нитки — бавовняні,синтетичні. Промисловість випускає спеціальні нитки для в’язання ажурнихвиробів. Найчастіше ці нитки білого кольору.Отже, послідовність добору інструментів і матеріалів для в’язання така:
1. вибір нитки залежно від призначення виробу і виду узору;
2. вибір гачка відповідно до товщини нитки.В’язання гачком потребує великої зосередженості уваги, точних і вмілихрухів, обережного користування гострим гачком.Для того, щоб організм людини менше втомлювався під час в’язання, аробота виконувалася чітко, охайно, легко, потрібно правильно організуватисвоє робоче місце, додержуватися правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог.
3. Нитки, пряжа
Бавовна — найпоширеніший вид пряжі. Бавовняні нитки бувають різними закольоровою гамою та якістю.
Правила безпечної праці
Під час в’язання сидіти прямо, не напружуючись і не сутулячись;спиною опиратися на спинку стільця.
2. В’язання тримати на відстані 30–35 см від очей
.3. Забезпечити достатнє освітлення робочого місця; світло має падатизліва.
4. Гачком працювати обережно, не розмахувати ним у повітрі і непідносити близько до обличчя.
5. Лікті під час роботи тримати опущеними.
6. Клубок ниток розмістити внизу у кошику чи коробці так, щоб ниткалегко розмотувалася з клубка.7. Після закінчення роботи гачок заховати у шкатулку.
Комментариев нет:
Отправить комментарий